Я зустрічався з вами в дні суворі,  
Коли вогнів червоні язики 
Сягали від землі під самі зорі,  
І роздирали небо літаки.  
 
Тоді вас люди називали псами,  
Бо ви лизали німцям постоли,  
Кричали "хайль! " охриплими басами,  
І "Ще не вмерла. " голосно ревли.  
 
Де ви ішли - там пустка і руїна,  
І трупи не вміщалися до ям- 
Плювала кров'ю "ненька Україна" 
У морди вам і вашим хазяям.  
 
Ви пропили б уже її, небогу,  
Розпродали б і нас по всій землі,  
Коли б тоді Вкраїні на підмогу 
Зі Сходу не вернулись "москалі".  
 
Тепер ви знов, позв'язувавши кості,  
Торгуєте і оптом, і вроздріб,  
Нових катів запрошуєте в гості 
На українське сало і на хліб.  
 
Ви будете тинятись по чужинах,  
Аж доки дідько всіх не забере,  
Бо знайте: ще не вмерла Україна, - 
I не умре!