Дивну оду співає автор Гуку: "Миколо Петровичу, знаємо, що важко - не здавайтеся. Зробіть хоч щось, послідовно і до кінця". Жаліє небораку... А ті, що заказали статтю, вже потирають руки: "От виженуть "базарників", і ми наживемося. Облапошимо наївних міщан".  
І скільки вже таких проектів було! І не вдалися вони. А чому? - Бо дбали їх автори не про добро дрогобичан, а про власну вигоду! Хтось комусь щось дав або пообіцяв, а страждають, наприклад, прості бабці, котрі молоко продають. 
А в цей час побудували "успішний" Матадор, котрий з самого початку був мертвонародженим дитям, бо всім було зрозуміло - нема за цим проектом майбутнього.  
Потім звели ще якусь споруду у центрі, на місці колишніх туалетів. Може це прості люди зробили, за власні "кровні"? Ну не смішіть мене...  
І скільки ж таких прикладів?! - Багато. А народ мовчить. напевне чекає, поки прийдуть його виселяти з власної домівки. Привід, як завжди, знайдеться...