З дитиною пішли покласти квіти до місця розстрілу людей в центрі. В шоці від того, що зі зворотньої сторони стіни- монументу прилаштувалося кафе. І до самої стіни прикріплений навіс над столиками. Ще б на цвинтарях виїздні буфети зробили. Вічний вогонь не горів.  
Далі пішли до військового меморіалу. Ще більший шок- навпроти вічного вогню позганяли "дуже сильних патріотів". Чому "позганяли"? Та тому що вони тільки й чекали, як пошвидше звідти піти. Що деякі успішно робили до закінчення їхньої дефіляди.( зустріли таких "патріотів", коли ми йшли до Вічного вогню). Враження- клоунада назло тим, хто прийшов покласти квіти до могил загиблих воїнів. Підсумок- резулбтату від того дійства- повний нуль. 
Зовсім інші враження від протилежного мітингу. людей було достатньо багато, ветеранів, звичайно, вже , на жаль, мало. Але було багато дітей. людей середнього віку. Усі прийшли по поклику душі. Відчувалася урочистість і, одночасно, душевність . Гарні. теплі слова виступаючих. Багато квітів. Чудовий міні-парад. Люди аплодували крокуючим, та оркестру. Добре, що не чули тих криків, про що розповів Свій. Хоча свято ніхто і ніщо і так не могли зіпсувати. Що приємно вразило- імпровізований дитячий виступ. Якась маленька дитина співала "День победы". А потім вже школярики почали читати вірші. Як виявилося, це все відбулося спонтанно. Дітей настільки переповнили емоції. Було дуже зворушливо.  
Моя дитина до сих пір під враженням.  
Вітаю зі Святом!