Щодо моралі наших деяких ура-патріотів. Прочитав допис БАТІГ, і повинен підтвердити, що такі випадки є спостерігав на багатьох маршрутах і у Дрогобичі, і в обласному Львові. За Візора не знаю, а от... Інваліди, люди немічні - за них в деяких випадках заступилася держава. Є рішення про пільги - значить це рішення треба виконувати. Не подобається шоферові це рішення - нехай шукає інше місце праці, сумісне з обраною професією чи взагалі міняє фах. 
Взагалі мені здається, що в нашому суспільстві зникла одна прекрасна, притаманна саме українцям риса - милосердя, чуйність, розуміння, співчуття, любов до ближнього, взаємодопомога. 
ПРИКЛАД____ 
Розповіла мені про цей випадок корінна, поважного віку дрогобичанка, що все життя пропрацювала вчителем у школі. Це сталося декілька місяців тому БІЛЯ ЦЕРКВИ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ у нашому місті, навпроти маг. "Ромашка". Поспішала додому. Під ногами - бруківка. Спіткнулася - підвернула ногу і впала. Боляче! Не може підвестися. Поряд непоспішаючи йдуть чотири семінаристи з Дрогобицької духовної семінарії. Побачили, як жінка впала, як силкується підвестися, та не може (бодай би до лавки добратися, що біля пам'ятника Стефанику). Побачили... і пройшли мимо далі мовчки. Це - майбутні священики? 
 
От і думаю, щоб було, якби ще й священослужителі масово балотувалися в депутати (хоча один такий бородань вже був у Верховній Раді). 
Їдеш в маршрутному таксі чи в будь-якому іншому автобусі, і море разів спостерігаєш мимохіть, як юнка чи хлопець сидить, а поряд нього стоїть старенький чоловік чи жінка. Всі мовчать. Шофер на таке не звертає уваги. 
Але колись і цей шмаркач постаріє. Колись і на водія маршрутки чекає неміч чи інвалідність. Тоді згадають про свої вчинки у минулому...