Перечитала цю статтю, що уже викликала великий резонанс у місті.Телефонують знайомі і рекомендують перечитати.Одні тішаться , що нарешті люди наважилися розказати правду, що відбувається в цій школі.Інші співчувають, бо це дуже неприємно.Я не належу ні до одних, ні до інших, тому наважуся порадити Світлані Тихонівні лише одне.Йдіть з богом на пенсію, бо стільки років на керівній посаді як у вас -це уже діагноз. 
У кожного вчителя у Вашій школі є сім"ї, діти , чоловіки, батьки.І можу тільки поспівчувати їм, коли після такого терору вони приходять додому і приносять цей весь негатив туди.У вашому віці уже потрібно займатися внуками, інколи чоловіком, пекти пляцки та щонеділі ходити до церкви.Бо якщо цей нарив , що зріє рване, якщо ваші вчителі перестануть вас боятися , що є теж гріхом і скажуть вам у вічі, що вони про вас думають...Треба мати надзвичайно міцну сім"ю, здоров"я та вірних друзів, щоб це пережити. 
Школа -це не тюрма і не колонія.Це заклад, куди ми відправляємо своїх дітей за знаннями, вихованням взаємоповаги та взаємодопомоги.А якою ця дитина може стати, коли в колективі панує страх, заздрість, підлість чи ненависть.Така атмосфера ніколи не дасть позитивних плодів.Тільки любов та терпіння може дати щось позитивне.Тому робіть висновки самі, бо свою дитину я б ніколи не дала в таку школу.