До Наталія__________ Так, дівчино, виживали. Те саме колись пройшов і я. Та ж сама групова бійка. Правда, я тоді був великий фраєр, казав, що захищу друзів, але перший до бійки, щоправда, не ліз. 
Лежав у тій самій реанімації, що й Роман - тепер. Все те саме, ті ж жахливі травми. Гарантій, що виживу - 1%. Молитви батьків, медсестер + високий фах Лікаря + молодий організм + ще дещо невидиме людському оку - все це повернуло мене на Світ Божий. Друге життя - зовсім інакше... 
Хочете побачити Романа живим? Моліться за нього реально! Кожен і кожна. Щодня. Допоможіть його родині в закупівлі потрібних ліків. Замовте Службу в церквах міста. Побачте його в своїх очах живим і таким, що нарешті розплющив очі, мовив слово і встав на ноги. Зараз ніч, але я помолюся за вашого Друга Романа. 
Приємно, що у Романа такі чудові ДРУЗІ. Мої ж "друзі", за яких заступився горою і важко потерпів виявилися справжніми... Трясли штаньми, щоб їх, бува, не вдарили. А потім вирішили мене залишити без елементарної допомоги. А мені тоді був 21 рік... 
І ще. Щоб не сталося, за жодних умов НЕ МСТІТЬ кривдникам фізичною розправою.