Відповідаю О.Громову стосовно моєї справи з відповідними міліцейськими структурами, внаслідок чого я «надовго зник з Дрогобича». 
Ніколи моє життя і діяльність не була об»єктом інтересу «відповідних міліцейських структур». Дійсно, я рідко почав приїжджати в Дрогобич. Адже з 1993 року працюю у Верховній раді України в Комітеті Законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності і боротьби з організованою злочинністю та корупцією (Голова комітету був Гр. Омельченко), в 1996 р. комітет розділили, я залишився в комітеті по правоохоронній діяльності, в якому і працюю по теперішній час. Був помічником-консультантом у народних депутатів Голови комітету, генерал-лейтенанта Біласа І.Г., потім у генерал-полковника міліції Бандурки О.М., тепер працюю з генерал-лейтенантом міліції, головою підкомітету Грицаком В.М. З правоохоронними органами я тісно співпрацюю не тільки по роботі в комітеті, але і у видавничій сфері. 
В Асоціації ЮНЕСКО (роботу якої я очолюю) є видавництво «ЮНЕСКО – СОЦІО», в якому, крім видання книг, газети «Постскриптум» видаються фахові наукові журнали – «Укр. бальнеологічний журнал», «Наше право» і «Європейські перспективи» (юридично- економічний). В «Нашому праві» до 70% друкують свої статті науковці з правоохоронних органів, професорсько-викладацький склад вищих учбових закладів . З 1995 р. в журналі друкували свої статті всі міністри МВС (крім Ю.Луценка), начальники обласних управлінь, прокурори областей, губернатори тощо. Приємно працювати з ними, обговорювати нюанси їх наукових статей. Відчуваєш, що ти їм потрібен і вони шукають і звертаються до тебе. 
Пам»ятаю К.Левченко, яка почала друкуватись в «Нашому праві», будучи ще ст. викладачем Харківського університету внутрішніх справ, згодом захистила кандидатську дисертацію, потім докторську, стала професором, Народним депутатом України, заст. міністра МВС. Коли зустрічаємось, вона завжди згадує журнал, дякує мені за допомогу – це приємно, що і ти маєш дотичність до долі цієї людини. 
З 2005 року працюю проректором в Київському міжнародному університеті, по сумісництву на 0, 5 ставки працюю науковим консультантом ректора МАУП (Подоляка А.М.) і помічником ректора Харківського університету внутрішніх справ (у генерал-полковника м-ції Бандурки О.М.) , представляю інтереси університету в Києві «сватають» мене в Академію прокуратури України. 
Хтось скаже, що так не буває, людині не під силу охопити стільки робіт. Хто мене знає, підтвердить, що за своє життя менше ніж на трьох роботах одночасно не працював. Головне, на мою думку, треба організувати себе, роботу і бути потрібним людям. А працювати, це у мене від батьків, - генетичне. 
Так, роботи у мене багато, жалкую коли щось не встигаю зробити, жалкую за втраченим часом в магазинних чергах, автомобільних заторах ( в Києві) – цей час, ці хвилини мені вже ніколи не повернуться, а можна було б зробити щось корисне. Але не пожалкую ще часу, щоб дізнатись хто стоїть під прізвищем О.Громов, а краще, щоб я цього не робив, давай зустрінемось і все з»ясуємо. Будь мужиком, Громов.