Повідомити адміністратора про коментарі

Дякуємо за повідомлення адміністратору.
Заповніть форму і натисніть "Надіслати" для відправки.

Ім’я:
 
E-mail:
 
Причина повідомлення про коментар
 
 
 

Коментар:
 
Окремо для допитливого Гість___________ 
Жив в одному гірському селі цікавий чоловік. Ну, гори – то файна річ, бо там – романтика, чисте повітря та цілющі джерела, смереки і сосни, гарні дівчата та чабани на полонинах, мед у вуликах та дика звірина в угіддях. Одним словом, вся ця екзотика надихає до поезії. Закохався якось той чоловік в карооку горянку, та й все думав, чим би то її вразити. І надумав скласти віршик. От зустрічає він якось її після недільної літургії в церкві, та й каже: «Люблю тя, кралю, дуже моцно, та так, що аж сну не маю. Марю тобою денно і нощно, апетит геть зник, навіть люльку до рота не беру, нічого в голові не маю, тілько в умі – твої очі, мов тернини, і медові вуста, і голос пташиний. Тому сю ніч не спав, для тебе вірша складав, якого присвячую тілько тобі, діво прекрасная, о зоре ясная». Усміхнулася дівчина, і запропонувала чоловікові прочитати цей вірш. І почула наступне: 
- Летіла зозуля, сіла на вербу, верба ся ізломила, а зозуля – бух у воду!  
Одним словом, якою була реакція дівчини – можна здогадатися. Чи складав ще згодом цей чоловік такі «вірші» – невідомо, але заміж дівчина вийшла за іншого. А до чого тут ця розповідь? – запитаєте Ви? 
Особисто я б не хотів читати на сайті подібні "вірші". :upset І теми, бачу, тут - не про любов... І те, що Ви цитуєте - не коментарі, а витяг з тексту статті. Ой, бідний я, бідний, вже наганяї отримав за свої коментарі.
 
Франсуа, 10:49 05.04.2011
© 2008-2024 Дрогобич Інфо → (сайт працює 5806 днів)