Нічого в житті ідеального не буває. Немає й ідеального міста у світі. Але всі хочуть жити у прекрасній казковій країні, у гарному місті, в якому все - чудово. Сайт Дрогінфо висвітлює як приємні сторони життя міста, а так само критично і реально відображає те, що потребує змін на краще. Це лише у Радянському Союзі всі ЗМІ писали, що все і вся у нас бездоганно і на 200% успішно, хоч насправді все було далеко не так. Хоча, що таїти, багато чого з минулого згадують представники старшого покоління з ностальгією. Це - і безкоштовна вища освіта (а хоч дві), і працювали всі заводи та обробляли землі, тож гарантованим було працевлаштування (і навіть обов'язковим), і відсутність галопуючої інфляції, і плекання моральних цінностей у кожного з нас, і пропаганда здорового способу життя, і передусім контроль за використанням коштів бюджету та ще ряд плюсів. Щоправда, були і негативні сторони. Тому відповідаю давньому дописувачу, що тепер підписався Емігрантом:___________ не роздмухуйте мильні бульбашки. Сайт забезпечує нам все те, чого нам за часів Союзу навіть і не снилося: свободу слова, можливості вільного висловлення власних думок БЕЗ ЦЕНЗУРИ. Інша річ - що несе на всеогляд кожен з нас своїми дописами. Чи написані коментарі осквернюють самого автора, чи викликають підтримку і щире захоплення інших читачів. Та всі ми - один народ, одна родина в одному місті. Чим дихає кожен з нас - свідчать коментарі. 
 
Тепер щодо ініційованої Акції 
 
Безумовно, можна було взяти гучномовець, потужні динаміки; зібрати сотню молоді для "масовки", запросити телебачення та пресу зі Львова чи навіть столиці, словом, забезпечити справжнісіньке шоу в центрі Дрогобича.  
Але запропонував усім інтелектуальне шоу: тихо, але ефективно. Хто і як зрозумів? 
Оголошена мною одноденна акція - це також і крок відчаю, і виявлення оголошених Конституцією України особистих прав - прав громадянина України, і бажання сколихнути панів у мундирах: суспільство не спить, а вимагає змін вже сьогодні. 
Що маємо? Найбільше відгуку очікував від молоді. Шкода, але дрогобицька молодь - не рівня львівській. Тому що пригадую студентські рухи у Львові, коли молодь вдавалася до театралізованих дійств на проспекті Свободи, виступів, ацій протесту до існуючої влади. Молодих львів'ян (студентів) ніхто не організовував, не тягнув за руку до проведення таких акцій. Зважаючи на те очікував певної реакції дрогобицької молоді, на її готовність самоорганізовуватися будь-якої хвилини, а не чекати на заклик багатого підприємця чи депутата до проведення подібних заходів. Так, у нас діють чудові молодіжні організації, але, але... Якщо не виявляють відкрито свого невдоволення - значить, усіх все влаштовує. 
Чи відгукнувся хтось реально на мою іронічну пропозицію? Побачив двічі Олександра Магльону, але оскільки в руках пана Олександра не побачив ні відерка з фарбою, ні навіть жодної лампочки чи пензлика, то розцінив присутність міського активіста на сходах ратуші як лобіювання інших інтересів. Як виявилося - так воно й було. Щоправда, прийшла струнка юнка, але чи то з бажанням побачити справжнього Франсуа, чи долучитися кількома гривнями до акції - невідомо. Але все одно дякую.  
Презентована владі банка білої фарби і лампочка з роз'яснювальною запискою про цю Акцію пролежали на верхній сходинці біля входу до ратуші близько півтори години. Виходив пан Радзієвський; зиркнув - пішов, не вникаючи що і до чого. Заходили після 10 год дня до міськради пан О. Коростельов та М. Лужецький; свою увагу до підпису "Біла фарба" на банці зосередили по 0, 1 секунді кожен. Жодна політична чи громадська організація не виявила бажання долучитися до акції... Шкода грошей на одну лампочку? До 11.30 год літр білої фарби разом з щойнопридбаною в магазині 60-Ваттною лампочкою та запискою зі сходів ратуші раптом зникли. Припускаю, що влада прийняла цю пожертву. А вже близько 14 години спеціальною імпортною білою фарбою (DEKO) з великого відра працівники малювали зебри поблизу Дрогобицького музучилища. Приємно. Влада спрацювала оперативно. Похвально. 
Одного шкода. Якби акцію підтримали ще хоча б 10 з 80 000 жителів міста, то зебри намалювали би у всіх інших встановлених для цього місцях доріг нашого міста. Хоча, завтра буде новий сонячний день... 
Дякую також усім за відгуки на моєму улюбленому сайті: і негативні, і позитивні. Дякую трьом друзям з молодіжного руху "Не до лямпочки", що були зі мною з 10 до 14 години поблизу ратуші. Дякую також Вам, Адмін, за те, що розмістили надіслані фотографії. 
Сподіваюся, число небайдужих у цій молодіжній (покищо незареєстрованій) дрогобицькій організації з часом зросте. 
Бажаю всім гарного настрою і оптимізму, взаємоповаги і підтримки!  
З повагою,