В Дрогобицькому центрі зайнятості працівники зменьшують кількість безробітних цікавим способом - просто відмовляючи їм у реєстрації. Сьогодні, 19.02.13 я прийшла зі всіма документами ставати на облік. Спочатку мене вислали робити копії, - виявляється, в центрі немає ксероксу, хоча є гроші і на пластикові вікна, і на двері, і на облицювальну плитку, і на облаштування затишних робочих місць. Вочевидь, робітники (переважно робітниці) центру почуваються на них так комфортно, тепло і затишно, що відвідувачі їх дратують... Прийшовши з копіями через 15 хвилин, у годині 13:30 сьогодні, 19 лютого 2013, я була поінформована (вже іншою працівницею) що маю прийти на слідуючий день, 20 го лютого у 9й ранку. Підкреслюю: у приймальній залі центру на той момент було щонайменьше 5 працівниць на робочих місцях і жодна (! ) не приймала відвідувачів. Відвідувачів не було. Працівниця пустилася у довгі пояснення щодо того, яку- то закручену і складну вони мають програму реєстрації, як там розподілений час між кожним безробітним ітп. Чому з 5ти присутніх працівниць тільки одна виконує реєстрацію, мені не сказали. Мушу сказати, що це був вже фактично мій 2й візит у Дрогобицький ЦЗ. В перший раз, з повним набором документів я заявилася у ЦЗ на початку лютого 2013 о 17:30. Це, як виявилося, теж був неналежний час для відвідин, бо таємнича «программа» потребує 45 хвилин для реєстрації. (Це щось таке, якби тебе брали на роботу до ЦРУ - 45 хвилин; у 1996, коли я теж ставала на облік, вкладалися у 10-15 хв.) І ось, знову фіаско….  
Кожного разу при відвідуванні мені кидалася в очі майже повна відсутність прямих клієнтів ЦЗ - дрогобицьких безробітних. Якщо хтось стояв на обліку у 90х, то пам”ятає, які переповнені коридори були тоді, ще в старому приміщенні за гуртожитком НТ … Схоже, кількість безробітних, що дійсно скористалися послугами ЦЗ і залишилися задоволеними, зменьшується з кожним роком, всупереч оптимістичним звітам. Люди зневірилися і не йдуть до Центру. Але це аж ніяк не впливає на настрій і чисельність самих працівників. Вони функціонують у якомусь параллельному світі, у власному замкненому просторі, клепають міфічні звіти, імітують бурхливу діяльність – «контора пише і всі при справі»... Ще в свій перший візит я детально ознайомилася з завартістю інформаційних стендів на першому поверсі. Вже тоді мене здивував стенд зі структурою: якою, виявляється, великою, є кількість відділів і робітників Центру. Адже ситуація з безробіттям в нас погіршується з року на рік. То чим вони там всі займаються? І всі вони отримують зарплатню з наших податків. А одночасно бракує бюджетних грошей на дитячі заклади, лікарні і багато чого ще. Цікаво, чи помітив би пересічний дрогобичанин хоч якусь маленьку переміну в своєму житті, якби половину з тих відділів скоротили?