Ой, старієте, пане Довбуш, старієтеся. Читаю Ваше зауваження до мене - дивом дивуюся: невже то цей самий досвідчений, розумний і грамотний Довбуш? Не впізнаю. Взагалі спілкування з Вами, як і з деякими "пашами" мені нагадує діалог гуцулів - Івана з Ганзею. Після цього будь-яке бажання вести розмову зникає. 
- Іване, а як ти з жінкою спілкуєшся? 
- Хе, та як… За допомогою бездротового телефону. 
- А як то? 
- Набираю в легені побільше повітря, і голосом накриваю дві гори, як мінімум: 
- Ганице!  
- Гов?!  
- Гани-и-ице!  
- Гов?!  
- Та не гавкай, кажи, чи с вже встала?!  
- Що?!  
- Кажу, чи вже вста-а-ала?!  
- Не чу-у-ую!  
- Зараз як прийду, то вчуєш! Худобі їсти дала?!  
- Да-ала!  
- А с доїла?!  
- Нє, я ще не здуріла!  
- Зараз як прийду, то здурієш в мене! Бика почесала?!  
- Не хочу сала!  
- Я кажу, чи почесала бика?!  
- І молока не хочу. Я бринзю їла!  
- Ти, глуханю, йди вуха помий!  
- Шо? Впала муха в помиї?! І в борщ впала!  
- Я тобі дам «помиї»! Дивися, аби мені свіжий борщ був на обід! Буди малого, най вівці йде пасти!  
- Шо? Кого красти?!  
- Та… малий…вівці пасти! Агій на тебе!  
- А-а-а, хтось кинув гній на тебе?! .. 
- Маєш щістє, що мене гризуть постоли!  
- Шо? Роззути тебе і постелити? 
- Най як встелю тебе, то вже встелю!  
- А-а-а, я стелю білила. Ще раз білити, чи що? 
- Ану припни писок, най тобі щось скажу!  
- Шо, приперти тобі миску? З чим, сметанов?!  
- Нє, звари мені файної гарбати!  
- Шо, з гори прийде горбатий? То який: Місьо чи Юсьо? 
- Та гарбати, гарбати звари! Би с тоту дурну голову зварила!  
- Шо? Піти на ніч до Гаврила? 
- Я тобі дам Гаврила! Та буде вже викрикати дурної на всі гори! Йди вже до холєри, до роботи!