Тоді я спробую прояснити, в чому андеграундність і легендарність гурту Кома. З приводу першого - ви вгадали: вони дійсно сидять у підвалі, і то з великими перервами. Звинуватити Кому в попсовості - це все одно, що звинуватити Мадонну в цнотливості, а Меріліна Менсона - в сором"язливості. Хоча я підозрюю, що вас наштовхнуло на таке враження, але цю тему я зараз чіпати не буду. Кома - це, перш за все, пісні її лідера, Олега Медведицького, чиї тексти так само виділяються на фоні іншої місцевої, і, ризикну сказати, сучасної рок-лірики, як виділялася б молода вівчарка серед гурту двомісячних кошенят. Всі, кому пощастило чути Кому у період її активної творчості (кінець дев"яностих - початок нульових), не могли не відмічати дивовижної потужності і незвичної духовної піднесеності пісень гурту. Власне це і створило їм, попри все, цей ореол легендарності і культовості, тобто широкої відомості у вузьких колах, нехай навіть і в Дрогобичі. Чи ви думаєте, що дрогобичани не розуміють, що справжнє, що несправжнє. Тому ми і радіємо відродженню гурту і готові прощати їм всілякі огріхи. Бажаю гурту зосередитись і дійсно показати, на що вони справді здатні.