Щире співчуття сім'ї та родичам покійного. Земля йому пухом. 
Перше знайомство з Валерієм Григоровичом було в 1978, на лекціях. Людина яка викликала велику симпатію у студентів. Він на першій лекції розповів трошки про себе, про свою службу в армії... Його дуже хотілось слухати, а він умів розповідати. Пам'ятаю ми були задоволені з того що у нас такий молодий викладач... 
Мені здається що після смерті Надім'янова він не тільки зміг втримати планку того рівня педінституту, він потім цю планку підняв, і зумів надати нашому вузу ту форму і зміст, який він зараз має. Це ВЕЛИКА заслуга померлого ректора. 
Це стане очевидним після невеликого проміжку часу, невідомо, як себе покаже новий ректор, все дається в порівнянні... 
Руйнувати легше ніж будувати, критикувати легше ніж створювати... 
Звичайно, кожен має свою позицію і думку, але говорити погане про померлого, тим більше коли він ще не похований - просто не по-християнськи. Так принаймні вчили наші батьки. 
Серед нас ідеальних немає, не забувайте яке хворе наше суспільсво, як тяжко дається кожний, хоч найменший "позитив".  
Та нічого, Бог добрий, а час розставить всі крапки над "і" та дасть оцінку справам і досягненням покійного Валерія Григоровича. 
Вічна Йому пам'ять.