Напевне п. Мацан задоволений своєю роботою, можливо і п. Радзієвському сподобалась ця розповідь. Видно як п. Мацан вправляється в умінні володіти словом. Тут все присутнє: і цитати, і порівняння, і художні образи. Хоча приклади з Донцовим і Нью-Йорком – це вже деякий перегин. Та й про місто-корабель також недоречно. Мені здається, що цей корабель давно на мілині і ніхто його зрушити не може. 
У вступі п. Мацан вже надто "нав’язує" дрогобичанам, як слід оцінювати діяльність мера. Виявляється, головне досягнення мера – "Ідеальні наміри". Вибачте, з намірами йдуть на вибори, а не звітують після року на посаді.  
Загалом нічого особливо нового немає. Якщо розгорнути цю "красиву" обгортку, то видно одні і ті ж виправдовування, характерні для всієї нинішньої влади. Це - "важка" спадщина минулого; роздутий управлінський апарат, який треба весь час скорочувати; мало часу минуло, потерпіть, результати будуть скоро – через рік чи два. Та й саме поняття терпіння підміняється покірністю, в їх вустах терпіння – це покірність. Хоча покірність притаманна рабам, а терпіння – людям з життєвим досвідом. 
І команда, виявляється безіменною. Незрозуміло, хто туди входить, що конкретно зроблено кожним гравцем за цей рік. Немає конкретики і фактів. І п. Мацан і не намагався ставити питання, щоб це з’ясувати. Ця стаття-інтерв’ю нагадує вправляння прес-секретаря, який старається справити найкраще враження про мера, а не журналістське висвітлення змін у місті, що сталися за рік.