Минулого тижня ми дали допис на сайт ДІ. Він адміном забракований. Даємо в коментарях, може не видалять. Світлана Мала збитками не переймається. 
Кожна дитина на Підкарпатті з нетерпінням очікує, коли ж прийде час подарунків від святого Миколая. Особливо, діти -сироти, з малозабезпечених бідних сімей. Якраз таким дітям восени 2007 року 40 підприємців Дрогобича вирішили зробити подарунки на Миколая. . Йшлося щоб ми організували подарунки для дітей ЗОСШ№4, ми його послухали і вже незабаром понад 40 ящиків із «гуманітаркою» опинилися у порожноьому приміщенні однієї з кімнат будинку, що був у дворі школи. Пані Світлана дуже щиро дякувала та попросила, щоб вчителі самі відібрали необхідні речі для учнів. Так було й наступного 2008 року. Тоді ж ми привезли ще 20 ящиків з речами із Німеччини – плетеними ковдрами, дуже гарними накидками на канапи, крісла тощо, і попросили пані директорку аби деякий час вони зберігалися у її службовій квартирі. А що ці накидки сподобалися Світлані Василівні, то ми їй дозволили вибрати для себе декілька штук.  
На початку 2009 року пані Мала попросила перенести ящики з гуманітаркою у підвал будинку. Завгосп школи пан Бутим відкрив нам підвал і ми все перенесли туди. За виключенням ящиків із накидками, що й далі знаходилися в службовій квартирі пані Малої. Нам потрібно було їх забрати, та Світлана Василівна сказала, що ще нічого не вибрала. Тому ті речі знову залишилися на місці. Наприкінці 2009 року частина приміщення будинку згоріла під час пожежі. Коли ми запитали пані директорку, що з нашою «гуманітаркою» , яка знаходилася у підвалі, та вдавано здивувалася. Мовляв, я не знаю ні про яку гуманітарку…Виявилося, що все було залито водою і знищено. 
Влітку цього року ми зателефонували пані Малій і попросили її відкрити свою квартиру, щоб ми могли забрати ящики із накидками. На що почули таке: «Ви що нічого не знаєте? Нас пограбували, все винесли, навіть плитку збили зі стін! ». Ми запитали, як таке могло статися, адже всі вікна в тому приміщенні добре загратовані. Двері увесь час на виду у сторожа школи. Двір школи на ніч запирають на замок. Запитали також і про те, чи повідомила пані Світлана про крадіжку міліцію. «А навіщо, - здивувалася директорка, - вони й так злодіїв не знайдуть. Не знайшли ж того, хто спалив будинок.». Ось така «директорська логіка» пані Світлани Малої. Звісна річ, ніхто нам не компенсує завданих збитків, про це не йде мова. Хоча товару ( за закупочними цінами) було більше аніж на 2 тисячі доларів. Дивує інше. Навіщо було тягнути ситуацію із тим вибором «для себе». Можна ж було сказати, хлопці, дякую за гуманітарку для учнів, але забирайте свої речі, я не відповідаю за їх збереження. Або вже коли сталася крадіжка, то хоча б нас повідомити про це. А не робити висновки за нас, чи варто звертатися до міліції по допомогу. Зараз на місці того будиночка великий смітник. Мабуть школа теж зазнала збитків, але очевидно, що ні нашими ні шкільними збитками пані Мала не переймається. 
Цього року ми теж дарували дітям дарунки на Миколая. Не дарували тільки школярам 4 школи. Чомусь не було бажання бачити чи спілкуватися з пані Світланою Малою, директором ЗОСШ№4. Сподіваємося, що читачі зрозуміють, чому. 
Ярослав Москаль, підприє 
мець. Статтю дали також в газету "Нові Горизонти", чекаємо публікацій.