Все це, звичайно, добре. Навіть, коли у доволі зрілому віці людина пізнала Бога (зауважте, у зрілому). Та людина від першого дня свого на землі є СВІДОМОЮ. Я особисто знайомий з цією жінкою, вона, як і кожна, насамперед- Матір. Все решта- самореалізація, бо такий склад характеру. Але, йокнуло мені ось від чого у самому тексті: перелічені прізвища сановних осіб- суцільне ідолопоклонство. І жодної простої, звичайної людини. Але ж хтось над всім цим старався, а котрісь лише прийшли, даруйте, відправити парад і фуршет. Чисто ж психологічно у нинішній доволі депресивний час, бодай малесенька згадка кожного, хто без галасу і шуму, а тихо і скромно робить добро, а чи долучається до цього так, як вміє, чи тим, чим може, - було б для них, очевидно, навіть маленьим променем посеред буття. Ті, хто завжди на слуху- їх і без того знають, можливо, цінують, а можливо і обмовляють (дуже часто- їхні ж прихожани). Але, погодьтеся, церква не має нині належного впливу на СВІДОМІСТЬ І МОРАЛЬНІСТЬ суспільства: як не бізнес- то парадовання, або просто виконання функцій. Але ж це, насамперед, робота, головним інструментом якої є ЖИВЕ СЛОВО (і Боже, і буденне). Скажіть, чи багато хто може, наприклад, вгаратати оті сотні євро або доларів, аби у складі духовної місії поїхати за кордон, чи навіть недалеко звідти, на прощу? Чи не забагато позолоти зовнішньої навіть на тих самих вдяганках святих і пресвятих, чи не занадто, даруйте, понту? Простим же ж людям доволі важко живеться- і психологічно, і фінансово. Розумному- достатньо? Не забувайте, як ходив і жив Христос! А то дуже вже згадується анекдот про Леніна, котрий більшість часу провадив за кордоном, де йому, мабуть, велося незле, а ходоків у своєму кабінеті в Кремлі "причащав" кіпяточком з облупленого чайника. Це не єдиний приклад...