Багато оцінок різних подій, на всіх немає бажання зупинятися. Але якщо пробігтися по всіх одразу – то впадає у вічі намагання "звести" між собою рахунки. Чи це редакція робить із власних покликань, чи хто підказав – не знаю.  
В багатьох відповідях редакція має рацію, в деяких видно, що просто наводить аргументи всупереч. Головні висновки, які можна зробити – це те що всю діяльність згадана Координаційна рада розглядає лише як святкування, відзначення, вшанування і т.д.. У більшості випадків це нагадує певні ритуали ідолопоклонства. Тут праві з редакції - цього у нас явний перебір, тим більше вимагати цього від інших. Що з того, що наші найвищі особи здійснюють цей щорічний ритуал покладання розкішних вінків до пам’ятника Шевченка? Хіба хтось з них тримає в руках "Кобзар", або читає Франка, чи коли-небудь вдома чи за кордоном цитує хоча б когось з українських класиків? Замість того ми чуємо: про "шлогани", "умикни Україну" та й інші "перли" їхнього духовного розвитку. 
Ще одне, що кидається у вічі – це дата створення так званої Координаційна ради 1989 р. Скільки всього змінилося з цього часу і не перелічиш (цікаво чи тоді п. Ваврин був і цій раді). Ця рада сьогодні – швидше стара, заїжджена конячка, яку ще такі пани як Ваврин намагаються осідлати і кудись в’їхати.