Привіт тезко Лісорубе. Радий читати твої коментарі. Тож почитай і мої. 
 
Не як у Гоголя, а у ніч після Різдва, возомнив себе Тимофій ковалем Вакулою і побачивши у Парнасі чорта (прости мене Господи), саме того, як верткого, із хвостом та з цапиною борідкою, що як дженджик літав то з Солошиного комина, то в комин.  
Ну, Тимофію! - проіржав Парнас, бючи копитом по Тимофієвій клавіатурі, наче боявся, щоб той часом не написав якихось бздур, - ти ж сам знаєш, що без контракту нічого не робиться. 
- Гаразд! - відповів Тимофій. - У вас, чував я, розписуються кров'ю. Він і далі вбачав у Парнасові чорта; стривай-но, ось я дістану цвяха в кишені!  
Тут він заклав руку назад - та й хап Парнаса за хвіст!  
- Ото який жартун! - проіржав, сміючись, Парнас. - Ну, годі, буде вже пустувати! - Стривай-но, - додав Тимофій, знатимеш тепер у мене, як під'юджувати мене на гріх чревоугодія і пиятики!  
Тимофій крехтячи намагався вилізти на крилатого коня, однак потруєний алкоголем організм давався на взнаки і він знесилений повис на хвості.