Завітав в Дрогобич дідусь Парнас – "казкар". З яких країв завітав він на дрогобиччину мені невідомо, та й сам дідусь про це не каже. Що його покликало на терени землі франкової? Як пише дідусь – казкар, угледів він, що зло твориться в славному місті галицькому і поспішив на порятунок. І так "захоплююче " розповів нам повчальну казку, про ті страхіття і лихоліття, що окутали славне м. Дрогобич, як " з бідного народу десять шкур " деруть супостати, "п’ють народну кров", аж мурашки йдуть по-шкірі в дрогобичан від прочитаного. І всі в очікуванні, що ось-ось з’явиться народний герой, який одним справедливим помахом змете це "царство тьми, цинізму і бездуховності" і восторжествує справедливість і люд галицький, розігнувши спини, гордо підніметься. Але ж де цей герой? Немає його. Та не може бути – не мириться з цим думка, так не буває в казках. То може це не казка і тому немає там героя, спішить на допомогу інша рятівна думка. Так, це не казка! А що це? Пасквіль це! А що таке пасквіль? Ну, це такі "творіння", що мають "наклепницький характер з безпідставними нападами на певну особу чи явище суспільного та національного життя". Тоді і дідусь Парнас напевне не казкар. Аякже, не казкар! Ти ба, і навіщо таке писати? Причини мабуть різні є в кожного, хто пасквілі пише. Які були у лже казкаря дідуся Парнаса, то це лише йому відомо.