Не заважаймо талантам стати професіоналами!  
Старе й нове не можуть співіснувати довго. З необхідністю вони взаємознищуються. Совіцька система навчання при всіх її недоліках готувала пристойних професіоналів для себе: думати шкідливо, важливо навчитись добре виконувати те, що тобі наказали. Але технарів вона також готувала пристойних, беручи кількістю: серед десятків тисяч талановитих амбітних людей, які здобувають фах фізика, інженера чи математика, знайдуться сотні, які піднімуться на вершину піраміди, незважаючи на всі перешкоди, а цього нам достатньо. Для цієї сотні створювались належні умови. Ситуація кардинально змінилась в наш час: серед тих, хто зараз здобуває згадані фахи вже хіба-що десятки талановитих й амбітних, а система освіти працює на те, щоб на виході всі були однаково сірими. Суспільний прогрес визначають не любителі гарно говорити про ніщо, а технарі. Подібна ситуація з математиками виникла в ! 965–! 990 роках ще за Совєтів: в Львівському університеті протягом 30 років не було захищено жодної докторської дисертації з математики, в московських вузах не вистарчало кваліфікованих математиків. І це було тоді, коли в технарі йшли найталановитіші. Причин такого стану багато, але основною причиною було відставання в новітніх інформаційних технологіях. Тоді воєнно-промисловий комплекс пролобіював постанову Партії та Уряду про дальше розвиток математики та інформатики, яка вирішила проблему на певний час по-совіцкому – кількісно: збільшення зарплат, зменшення навантаження викладачам математики та інші пільги.  
Автор цих слів вславлювався як раз в цей час й відчув всю складність зі середини кухні й трохи виріс як раз не завдяки системі, а завдяки ігноруванню її. Хочеться навести деякі містки. В радянські часи в навчальних в планах спеціальностей нашого університету було багато предметів (науковий комунізм, критика антикомунізму, науковий атеїзм, критика антинаукового антиатеїзму, методика атеїстичного виховання при викладанні математики, марксистко-ленінська естетика, марксисисько-ленінська етика, …), для здачі яких на “відмінно” достатньо було затрати 4-6 годин за семестр. Отож, бажаючий студент міг знайти достатньо часу для того, щоб думати і робити себе самому. Чим я і скористався: на пари не ходи, щоб не стати гомосовєтікусом, йти в бібліотеку і шукай істину самостійно. Результат такого навчання: кожного року, починаючи з першого курсу, республіканська премія за кращу студентську наукову роботу з математики (керівник М.Шеремета) і перша премія ЦК комсомолу за кращу наукову роботу з історії(керівники М.Савчин і В.Надім’янов). На п’ятому курсі я вже сам керував науковою роботою студента В.Сороківького, робота якого також була премійована. Закінчив університет з п’ятьма публікаціями у Ваківських журналах. При цьому, я мав посередні здібності. Коли заговорили про болоньський процес, я зрозумів, що навчався 40 років тому за правдивою болоньською системою, суть якої: наставник, який дає першопоштовх, і належні умови для того, щоб робити себе самому. Я вивчив всі папери, які стосуються болоньського процесу, зрозумів, що ця система навчання –це прекрасна річ, яка дає шанс таким університетам, як наш. Я захотів років 15 тому пробити цю систему навчання в правдиві суті в нас : самостійно склав навчальні плани й настирливо пробував їх просунути. Проте знайшлися генії, які ходили у високі кабінети й переконали, що професор Б.Винницький є мудрим й тому його слухати не можна. Болоньський процес в українському виконанні – це все навпаки, це повна протилежність суті: студент не має часу думати, бо весь час здає, а викладач не має часу бути правдивим наставником, бо весь час пише всяку муру. На виході маємо нуль, що загрожує національній безпеці. Україна – не Америка й не має змоги запросити кваліфікованих спеціалістів з Китаю та Індії. Причини стану тягнуться до високих міністерських кабінетів, з яких керують освітою гомосовєтікуси, які думають, що мамонти пасуться, а на нижчих щаблях сидять люди, які звітують про перевиконання планів по випасанню мамонтів й не наважуються нагадати високим чинам, що мамонти давно вимерли. Зламаймо систему, бо нащадки. згадають про нас тільки лихим словом!  
Доктор фізико-математичних наук, професор Богдан Винницький.