Крім того, тепер пізно ввечері і по ночах на "майданчику", в облаштуванні якого влітку взяв участь особисто пан Тарас, якраз навпроти вічно неприбраних смітників збираються підозрілі компанії, які голосно кричать, матюкаються, бухають і залишають після себе бите скло, пластикові пляшки і бридку запльовану територію. Жахливий пейзаж якраз під вікнами Метика. А нижня частина вулиці, яка веде до театру, взимку слизька, восени після дощу в темноті обов'язково потрапиш неодноразово ногою в калюжу, а в суху погоду влітку при вітрі піском засипає очі. Просто не вулиця, а якась розрита могила. Гідний пам'ятник Так соромно, коли раз на два роки під час фестивалю Шульца міжнародну делегацію поважних гостей - літературознавців, перекладачів, культурологів - водять цією вулицею, яка пов'язана з іменем Шульца, й усі вони жахаються від побаченого. Але наша влада має все це десь. І так уже 20 років.