Взнати б ім"я цього "священника", з байдужої згоди якого, його вгодований парафіянин мордував собаку, вкорочуючи йому віку. Такого б не могло відбутися в цивілізованому суспільстві. Але, очевидно, це не про нас. Так званий "священник" отримав би осуд громади, і не тільки моральний, і напевне позбувся б свого сану, бо від нього відвернулася би вся паства. Бо що тоді варті його проповіді? Як для мене – це не більше як лицемірство для забезпечення власного безбідного існування. Мене завжди дивувала ця величезна прірва, яка існує між набожністю багатьох з одного боку, і їх жорстоким і цинічним відношення до "братів менших", чи то собак, чи котів – з іншого. Як взагалі таке може поєднуватися? А як щодо духовності, гуманності, співчуття до нещасної, збідованої і все ж таки Божої істоти? Мені здається, що для багатьох та "набожність" зводиться лише егоїстичного: "Дай мені Боже…".  
Мені стидно за те, що таке діється в нашому місті. Але я сумніваюсь, що так вважає більшість жителів. І нема надії, що кардинально щось зміниться в найближчому майбутньому. Напевне, змінить лише друге пришестя Христа, який видворить з храмів таких "лжепасторів", які високе служіння духовності перетворили лише в засіб власної наживи і збагачення.