Романе, читаю Вашу «сповідь» і постає запитання: «А навіщо всі ці виправдовування?»  
Ви пишете: « ...На такі нісенітниці вважаю за краще не реагувати, так як це даремне витрачання часу, сил та здоров’я» і тут же самі собі протиречите: «А на рахунок образливих висловів, як-от "клоун" чи "вискочка" - я вважаю себе вище того, щоб звертати на це увагу». Чесно, поводите себе, мов та дитина в пісочниці, якій забрали лопатку, і вона тут же біжить жалітися мамі, так і Ви... Для чого писати про те, що то нісенітниці, що Ви стоїте вище тих образ, і тут же виправдовуватися?! – Якби так справді було, то жодним чином та критика не мала б вплинути на Вас і змусити написати цю «річ» (статтею це не назвеш)...  
Про Вашу грамотність можна змовчати, хоча, будучи на такій посаді, і, як то Ви кажете, «пройшовши нелегкий шлях», - можна було навчитися елементарним речам, або хоча б найняти коректора, а то... шляки трафляють (вибачайте на слові), коли читаєш такий вінігрет слів.  
Романе, навчіться змовчувати на звичайну критику, а не реагувати на кожну каку у Вашу адресу купою металолому...  
Зрозумійте і запам’ятайте: «Про нас думають погано лише ті, хто гірше нас, а ті хто краще за нас – їм просто не до нас». Ніколи не виправдовуйтеся. Ні перед тим, хто Вас любить, ні, тим більше, перед тим, хто не любить. Той, хто не любить – все одно Вам ніколи не повірить, а хто любить - він і сам придумає для Вас виправдання. 
 
Нехай проблеми та незгоди не творять Вам в житті погоди!