Перечитала усі і "за", і "проти". І знаєте, сумно стало. Журналістика справжня дуже важка праця. Не годину треба сидіти, щоб написати мудру статтю. Спочатку зібрати факти, людей, котрі готові підтвердити ті факти. І мати на руках хоча б якісь документи, котрі підтверджують, що Ви мали право саме так написати . Прикро лише, що і в першій , і в другій статті відчувається непереборна тяга сісти за те крісло. І в ім'я чого? Перечитайте.Щоб також пожити, як ті пани. З маєтками, та машинами. Ні, я далека від тих, хто ображає всіх нас і каже, що всі м и завше будемо бомжами та злиднями.. Я на пенсі. Чоловік також. Все життя пропрацювали чесно. Але не нажили статків. І сотні тисяч таких же людей поруч живуть на мізерні пенсії. А молодь. Мама заробляє в Італії, щоб вивчити доньку, донька, закінчивши унівеситет, який витягнув з маминого гаманця все до копійки, також їде в Італію підтирати чиїсь зади... Так бути не повинно. Але Але чим кращий від Монаха той, хто виступає під забралом бабці Параски, котра, до речі, навіть рідну мову, хай діалектну, але так перекручує, що аж оскома бере. Що появляються такі казки - то не вважаю поганим знаком. Але так хочеться, щоб згуртувалися люди і виступили проти взяток, корупції... Молодим це під силу. Успіхів Вам!