Максим Федис, як на моє спостереження, творив цей сайт як можливість дрогобичанам отримувати неупереджену, не цензуровану, об'єктивну та оперативну інформацію про події в місті. Сайт мав стати майданчиком для вільного висловлення та обміну думками, таким собі вікном в інформаційний простір. А в що він перетворюється найкраще охарактеризує цитата із інтерв'ю Леся Подеревянського “Українській правді” під красномовною назвою:”Інтернет - як общєственний сральник”: - Зараз вважають, що тєлєк дивитися западло, і що треба сидіти в інтернеті. Але я так не думаю, бо ті, хто сидять в інтернеті – дебіли, і ті, хто дивляться тєлєк – дебіли.  
Між ними немає різниці. Просто одні дебіли думають, що вони продвинуті дебіли. Але це не так. 
Не бути дибілом – і просто, і складно. Для цього просто потрібно років до 35 прочитати якийсь масив книжок. Потім можна не читати взагалі. Тоді дибілом ти вже ніколи не будеш. І байдуже, де ти сидиш – перед тєлєком, в інтернеті чи в громадському сральнику в Кагарлику.” 
Максиме, рівень частини авторів сайту як і коментаторів підпадають під визначення Подеревянського, і власне вони перетворюють сайт у громадську вбиральню. Свобода слова недозволяє вільно в переповнененому театрі викрикати “пожежа”. Свобода слова завжди має обмеження — моя свобода закінчується там, де починається твоя. І це треба поважати. 
Apropos, відвідуваність сайту, як і кількість коментів не має має стати головним критерієм оцінки сайту.  
Бо це може дійти до смішного — давайте всі разом згадаєм скільки разів на день ми буваємо в театрі, кіно, музеї, бібліотеці, а скільки разів у туалеті. Хоч цей заклад має найвищий рейтинг, але розуму він на додає. А я хочу відкриваючи сторінку Дрогінфо щось для себе знаходити нове і цікаве. І таких матеріалів є багато. От тільки ложка дьогтю у вигляді окремих публікацій псує цілу діжку меду.  
 
Попри критику, висловлюю повну підтримку у боротьбі з утисками журналістів із газети та сайту, особисто вважаю що поважний професор має достатньо високий інтелектуальний рівень, щоб захистити себе та ВУЗ не ховаючись за спинами суддів та адвокатів, а в публічній відвертій дискусії. Прийду разом з друзями під будівлю суду протестувати проти утисків свободи слова. 
Удачі!