Знаєте, Друзі (любі і нелюбі, бо ворогів у мене немає, ті, з ким знайомий, і ті, кого не знаю, але вони є, тому що Друзів треба мати всюди): читаю тепер більше, хоча часу немає, ГРОШЕЙ ТЕЖ (аванс, який отримав сьогодні (і не я один такий)- то щось схоже на одноразову підтримку, аж схуд, зауважив, що штани спадають. Я давно вже не працюю в журналістиці, пам"ятаючи народну мудрість театру "Не журись! ": "Єден сі вже дописав, жи дотеперка у Воркуті вугіль добуває! ". Я був тоді не першим, не другим- самим собою. Але, читаючи все це і багато чого іншого, в журналістику повертатися...не хочеться- є багато чого іншого, набагато приємнішого . Краще вже так і залишатимусь- Народним Звіздюком! Люди пам"ятають, впізнають (різні люди, але поганих немає)... Будь-яке протистояння завжди комусь вигідне), а особливої користі воно не приносить нікому. Вочевидь, любити-краще, аніж ненавидіти! Преса завжди обстоює ЧИЇСЬ інтереси-двовекторності тут немає. Вам то треба? А гроші, про які йдеться, починалися у Києві, як казав мені один знайомий земляк, зі ста тисяч доларів (це було навіть не тепер), а не з 20, 50 тисяч гривень і, тим паче, не з 800 грн., і навіть не з 1074. Ну й ще: колись Остап Федоришин (в образі пані Дзюні) вогорив , що "навіть курві сказати, що вона курва треба так шлічно, аби вона си впісяла, а не захотіла на вас гавкнути". Слово- зброя, страшніша від будь-чого решти небезпечного, тому давненько вже мені так подобається розмовляти зі самим собою- молитвою, роздумами, навіть самокопанням і самоїдством так себе не зведеш, як нелюбов"ю до когось. Бо, хто не любить когось (поруч, а чи далеко)- той не любить, насамперед, самого себе. Будьмо мудрими, навіть, якщо земна мудрість для Бога- глупота. Ми ніколи не будемо вічними, але не забуваймо що завжди треба залишати по собі добру пам"ять- вона краща навіть від найкращих пам"ятників. Однаково ж, всім милим не будеш (та й не прагнеться), але треба завжди бути сильними (духом, тілом, думкою...), а не скочуватися на видристки ближніх. Нема ані одного покоління, якому завжди було б добре, а зараз- й поготів: так добре, так добре, що аж недобре, що так добре. Здолаємо, якщо не обгаджуватимемо одні одних! Мені не хочеться ставати на бік жодної зі сторін цього конфлікту, тим паче, що знаю- і там, і там- манюсінько мало хоча б дипломованих журналістів (диплом- теж не показник: скільки серед вуличних "балончиків" прекрасних художників- вони ж не мають жодного мистецького диплома), ну й т.п. Головне- бути Людиною (саме так- з Великої Літери)! Щиро Ваш, Руслан. А гроші, суди, прес-конференції, кріглі столи, чи інші меблі...все- суєта! Час- вічний! .. Це не відгук на публікацію, а роздум, може навіть- й зі самим собою спілкування. Безперечно, поміж рядками ще так багато білого простору- тому читайте поміж рядками.