Навіть, якщо у вашій кімнаті є дзеркало- то вже не можна спілкуватися лише зі самим собою (мовчки, роздумуючи- так, але ж, даруйте, не вголос). Тому дуже жаль, що у того, хто написав "До Руслана", ніічого прочитати між рядками. 
Оксані: мабуть таки, не погоджуся з Вами- у мене ніщо не в минулому. Минуле є у тих, хто вже помер, а всі ми, сущі, - живемо, а хіба живе життя може бути минулим- те, що було 20-60 років тому? Ми ж усе це пам"ятаємо цілими поколіннями?! У нас (за Задорновим) все еще спереди. І крапка: все ж таки це сайт не двох читачів, а цілої маси населення. Дякую за небайдужість!