Ну й "грамотії" сидять у нас в судах. Суддя пише "при секретарі". Бувають "при пам’яті". За позовом не Чернець, а слід писати – Чернеця. Я вже не кажу про розділові знаки, зокрема, дві крапки, що розставлені невпопад. Далі суддя пише, що Чернець звернулась. Дивні метаморфози – був він, став вона. Далі про кошти. Кошти не бувають в "недостатності", їх може бракувати. Далі суддя оглядає заяву. Заяву розглядають, а не оглядають. Оглядати можна свій макіяж в зеркалі (не видно хто суддя, він чи вона). Далі пише: "оскаржена до апеляційного суду". Треба писати: "оскаржена в апеляційному суді". Ну і скаргу не проголошують, а оголошують. 
Якщо у судді такі ж знання з права і юриспруденції, як з граматики, то можна очікувати різних казусів. Ситуація непевна.