Христос Воскрес! Пам"ятаю, коли навесні 2000 року приїхав з Києва додому на Великдень- то було над Дрогобичем неймовірно яскраве сонце. Ішов з вокзалу додому пішки, йшов босоніж: так зеленіла молода трава, що хотілося, аби її брильянтин тіло відчувало наскрізь. В селі не був майже рік- то розумієте самі, який міг бути стан душі (зазвичай він незмінний: люблю бути першим, але лише в тому, на чому знаюся), а тоді про це не думалося, як і не міг уявити, що потім доведеться сім "пасок" "святкувати" за гратами... І вижив. І не я один. І знову повернувся додому, аби пережити ще більше, аніж упродовж попереднього семиріччя. Хто на все це впливав- хай хоча б торкнеться Бог його розуму. І живу. Не сказав би, що дуже радісно. І міркую ось всеньку ніч на роботі, що будь-які і святкування, і традиції- така сама суєта, як і все у цьому житті. Бо завжди переконаний у тому, що Людина- це те, що вона є у самій собі всередині, а не декорації чи пишноти довкола неї. З віком дуже обережно ставлюся до розмов про Бога, особливо- розмов вголос (таїна взаємин Людини і Бога- то є лише їхнє спілкування і нічиє інше! ). Бо стільки "божних і побожних", що не раз ловиш себе на думці про те, що перестаєш вірити (ні, вірити- це ще не все; що перестаєш ВІРУВАТИ). Не треба, "божні і побожні", так сильно перейматися моїм внутрішнім єством, моїм особистим сприйняттям світу (і буденно, і святково)- не ставайте пліткарями і не будьте ними! Бо одразу душа відчуває потребу спротиву такому оточенню (тут в самому собі б удосконалитися, а, будучи, до певного рівня, і публічною людиною, так не хочеться, аби твоїм особистим конірували ті, хто настільки примітивний у сприйнятті світу і різносторонності життя, що й самі не дійдуть згоди зі самими собою, тим паче- аби вони ще й турбелилися по душах моїх рідних, особливо- Матері, котра перенесла, попри вкрай нелегку долю, ще й пекло після всіх випробувань. Не хочу зараз ані докоряти ні в чому тим, хто це пекло творив, ані тим, хто рятував (це вже, зауважте, пекло після пекла), ані дякувати- просто тихо і мовчки, в самому собі, побуду наодинці з усіма, але- поруч з Тим, Хто бачить мене краще від земних- знайомих і незнайомих. Бо моя душа насамперед належить Йому, а все решта у житті- таке ж одноразове, як і само життя. Не треба нікому нічого докоментовувати (і це- не коментар)- я просто скористався з нагоди виговорити те, чим душа переймалася упродовж тривалого часу, але все якось не ставало сміливості. З Великоднем Вас- всіх і кожного!