Дякую, Франсуа! Потішений і тим, що мені Ви- бажаєте, а краянам- лише зичите! Дякуючи- просимо! .. Приїхав з дому у місто (Великоднилося стримано і скромно, але- з Душею! ). Знайомих облич не зустрів, але.., йду вулицею, вітаюся з кожним зустрічним (не дуже голосно, бо суть не в децибелах), але чомусь ніхто не відповів. А, можливо, - мовчки, в собі самому. То й гаразд! Як би не було, свято- завжди тоді, коли Душі хочеться жити і радіти, а не лише зберігати традиції. Бо все сильніше мені здається, що, зацофана аж ніяк не святковим буденням, людність наша також не плекає особливих ілюзій на покращення життя "вже сьогодні" (завтра і прісно). А ще- дуже дивуюся, коли доводиться чути: "Аби хліб і вода- то вже не біда". Мабуть, так вкоренилося оте, з голодних часів ( бо не одному, і не раз, і не одному поколінню доводилося голодним лягати спати і прокидатися), що кожне наступне (навіть- за достатку у крамницях) має жити лише хлібом і водою. Не раз питаюся у тих самих продавців: "Чи можете дозволити собі купити будь-що з того, чим торгуєте?". Зітхають (пишу "зітхають", а на язику вертихвоститься- "зігхайлять") , попри те, що будь-кому з обивателів здається, що у продавців що не день- то свято. Мабуть, не у всіх, не завжди, і не у кожного. Цієї зими багато хто з Дрогобичан і довкілля виморозив собі здоров"я на морозовиці за якихось 500-600 грн платні (залежно від виторгу, - а який там виторг з недешевих речей, котрих ані на хліб не намастиш, ані з них борщику не звариш?), а ще ж- дітей вчать (і особливої перспективи їхньому майбутньому наче й не передбачається), і т.д. Знаєте, у житті багато в чому доводилося розчаровуватися, депресія- вірна супутниця й зараз. То не слабкий дух, то просто нерідко- розпач. Завжди всім бажаю "Будьмо сильними! ", дуже добре усвідомлюючи, як це нелегко. Радять поїхати за кордон, щось заробити- віджартовуюся: "Та взяв би вже в оренду й метр государствєнной граніци, а хто дасть?" А ще ж- паспорт, віза, на перебуття там-сюдам...все- гроші, а їх же ж не візьмеш й не намалюєш. Та й, аби кудись їхати- треба бодай би мати де голову прихилити, а не під міст- на коврику, чи на лавочці- у скверику. І, врешті решт, легше там тим, хто, як кажуть, не вчився- вміють щось путнє робити, а тим, хто штудіював науки (чи раніше, чи тепер)- як в тому анекдоті: "Та я, сину, знаю, що ти пишеш, але скажи мені, що ти робиш?". Колись давніше, повернувшись з армії і маючи два місяці до початку навчання, пішов працювати вантажником, - то знайомий професор жартома спитав: "Щось давно тебе не бачив, мабуть, у мами з татом гроші заробляв?"...Словом, свята минають, як і само життя, а кінець того тунелю- зась побачити Невже все у наш час впирається в гроші? Не знаю. Але стає так собі якось, коли порівнюєш те, що бачиш: ті, хто гарував на заробітках за кордоном, - бодай та заробили собі на прожиток і якийсь маєток, а ті, хто того закордоння і не нюхав, а живуть, наче шейхи- на кому понадороблялися? Ну і мораль: знайомий на моє питання "Чи варто їхати за кордон?" відповів (також жартома): "Тобі? Мабуть, ні, бо ти не знаєш, що там у кого треба відбирати". Я посміхнувся з цього жарту, махнув рукою, а здалося, - на самого себе махнув. Недосконалій владі- байдуже: вона як не шукала- так і не шукає... Врешті решт, то не влада змінюється- то змінюються люди- у владі, при владі... багато хто з них, як зеки-тяжеловеси-, - по три-п"ять термінів відбувають... Але що змінюється зі зміною влад у простих людей, тих, кого називають "дуже правильними"? Інколи мені кажуть: "Ну ти вже колись договоришся! ". Згадую щоразу сценічну мініатюру з репертуару театру "Не журись! ": "Ага-ага, єден сі вже довогорив, жи дотеперка на Воркуті вугіль добуває! ". Отак і живу (а чи лиш я один?)- то хі-хі, то ха-ха. Сміюся, аби менше хотілося плакати! Проте, ДЯКУЮ за добру пам"ять про мене, бо вона таки краща від найкращих пам"ятників (сам придумав)!