Друга світова війна. Концтабір в Німеччині. Ведуть на розстріл англійця, француза і українця. І тут німецький солдат каже:  
- Маєте хлопці право на останнє передсмертне бажання.  
Англієць:  
- Мені б ше перед смертю пляшечку віскі.  
Принесли йому віскі. Француз:  
- А я б шампанського випив.  
Принесли шампанське. Українець каже:  
- Я хочу, щоби мене наостанок чоботом копнули в дупу.  
Німці посміялися. Але бажання є бажання, треба виконувати. Один розбігається і зі всієї сили дає підсрачника. Українець аж підскакує, вириває в якогось солдата автомат, другого б’є прикладом по голові, в третього випускає автоматну чергу, бере з собою англійця і француза, перескакує з ними через колючий дріт, біжить в ліс, там на пеньочку присідає. Ті двоє питають:  
- Слухай, а ти не міг то скорше зробити, а то б нас розстріляли.  
- А в нас українців завжди так, поки хтось в дупу не копне, то ніц робити не будемо.