Людину треба шанувати за життя. Євген Титикайло не був пошанований. Хоч рівних йому і в поезії, і в літературознавстві надто мало. Прекрасно малював. Досконало знав природу.Кожну травинку-бадилинку, кожну квітку, кожне дерево, спів кожного птаха, читав сліди кожного звіра. Умів куховарити і , попри величезну реальність натури, був романтиком. Жив непомітно і тихо. одружився пізно і не довго був щасливим. Дружина померла давно. Самотність його гнітила і він радо вітав кількох друзів.Це вже нині кожен, вчитавшись у його поезію, бачить: помер геній. А де ми були вчора?