Високоповажний Добродію! Враження від Вашого нарису псує однісінька частинка фрази: "...але ледачий був до роботи...все писа і писав щось під деревом". Це нагадало картинку з життя: привіз якось з українського села відомий письменник свою Матір до Києва, мовляв, покажу Вам, Мамо, як живу, на столицю подивитеся". Ну от і показує своє помешкання, а тма- кабінет, стіл, стоси паперу, друкарська машинка... "Отут, - каже, - Мамо, я працюю". "Ага, ага, - підтакує Мама Письменника, - а що ти, сину, РОБИШ?". "Ну, та пишу, мамо". "Та я бачу, сину, що ти пишеш, але скажи мені, ЩО ТИ РОБИШ?". 
Письменництво є каторжною працею, бо це філігранна робота зі Словом, наче Ювелір Душі. Кожнісінька титла і кома у тексті має бути відпрацьована думкою так, аби душа співала, коли будуть люди читати. Тому якось дуже нескромним виглядає оте "та лиш писав і писав". Ніяка робота не є легкою, тим паче- творча, це такий собі бодібілдінг думки і мозку, тому, як і спортсмен викладається сповна, аби натренувати до досконалості тіло і, тим самим, відшліфувати своє внутрішнє єство, так і письменник, але- удвічі, утричі більше сил докладає, тому що творить для мас, для поколінь. І те, що про нього пам"ятатимуть і читатимуть у віках і поколіннях- незайвий доказ неймовірної праці. А "та щось все пише і пише" можуть казати лише ті ледарі і пліткарі, котрі якраз, замість того, аби працювати, лише гнилякують і позирають: а хтось там десь- щось РОБИТЬ, а чи лише "пише і пише".  
Якось у Київському універі рано-раненько прийшов на роботу професор, а там вже- працюють прибиральниці. Шур-шур шваброю-обурилася, що так рано приперся її працю топтати своїми капцями- і бабах, йому по тих капцях мокрою шматою. Той статечно зупинився- і каже:"Добродійко, помити підлогу, навіть краще від Вас, я й сам спокійнісінько зможу, але чи Ви зараз підете в аудиторію і прочитаєте замість мене лекцію студентам?". Стала й посміхнулася- засоромилася. Сам це все бачив. Шана і поклін доземний Тим, Хто Працює зі Словом- бо "душа обязана трудиться- и день, и ночь, и день, и ночь! ". Руки й тіло може прилятги відпочити, а душа- ніколи. Дякую за розуміння! Щасти Всім і Кожному, хто ЩОСЬ РОБИТЬ, а не лише дорікає!