Розсмішив "відважний" семінарист, інших закликає до геройства, а сам сховався під лаву. Безумовно назва статті трохи не відповідає написаному. Бо мова йде не стільки проти шлюбу, як проти забюрократизованої процедури його прийняття. Для мене є очевидним, що це зроблено навмисно, бо значна кількість пунктів, які створюють певні перепони, не мають жодного відношення до обряду, а є потенційним джерелами доходів для служителів церкви.  
Важко зрозуміти чим мотивувались, складаючи, наприклад, такий пункт: "У випадку повної ігнорації подругами вимог передбачених у попередньому пункті, їм може бути відмовлено в уділенні Тайни Подружжя". А в попередньому пункті цілий перелік молитв, які треба знати напам’ять. Знати їх може хіба що семінарист, та й то, напевне, не кожен, а серед подружніх пар, що брали шлюб таких не знайдеться. То навіщо тоді так лякати? От Сергій пише, що брав шлюб підпільно без всяких церемоній і довжелезних списків непотрібних вимог.  
А пункт: "Під час запису на оголошення оповідей наречені відшкодовують затрачені кошти на свідоцтво про отримання Тайни Подружжя, світло, тепло, науки тощо. Дані кошти не є оплатою за шлюб, а лише відшкодуванням затрат" – ніби застерігає, що це ще не все, що ви маєте заплатити.  
Заклики скаржитись до церковної влади – також виглядають наївними, бо ж сама церковна влада до цього і причетна. Чого ж писати до єпископа, хай він сам поцікавиться, що діється в його пастві. Інтернет в нього ж напевне є, і газети ці він читає. Мені здається, що церковна влада перейняла досвід світської бюрократичної влади і йде її шляхом. Але напевне це той шлях для церковних служителів, далеко не той.