Про хату у Києві й не мрію- отримати б бодай якусь квартиру у Дрогобичі. Натомість- відписка про прописку. Де- на цвинтарі? Доводиться потикатися по винайманих помешканнях, - дякую всім, хто йде назустріч, розуміючи безвихідь моєї ситуації: 7 років я перебував не на заробітках, тепер же ж, за зарплату, не купиш нічого навіть більш-менш пристойного. В тюрмах помешкань не продають. Дехто, особливо пханий (невідомо з якого дива) у чуже приватне життя, навсі питання настійливо цікавляться чисто по-пліткарськи : "А чо ти сі не жениш?". На кому- на вас? На вас- не хочу, з ким-небудь, щоб абияк, не буду принципово (ніби це- найбільше щастя, набачився). Перспектив- не бачу. Їхати- нікуди. Таке відчуття, що з одного пекла повернувся до іншого, та й звідти мусив піти. Хто чим допоміг- дякую, таке не забувається! Хто може допомогти у найнеобхіднішому- вже не піаряться, -їм добре: вони надбали собі на всі наступні покоління. В еміграцію не прошуся: люблю Україну в Україні. Не плачу, не стогну, якось собі ради даю. Жити нема де. Чому пишу в такий пізній час? А спробуйте заснути... Не треба мені вічно співчувати (я ще не вмер), не треба наді мною і над Мамою скиглити- ви можете реально допомогти, ви не хочете?! Піду до Томенка: якщо у нас тільки так й прийнято- виконувати на місцях ганц-команди згори, то нехай так і буде. Не ображайтеся: зла на вас не тримаю. Бо не навчений такого.