Боюся, Ви мене майже переконали. 
 
Дитяча психіка - субстанція надзвичайно делікатна і ранима. Але ж не в повній пустелі росла дитина? Не одні ж під . . . . си оточували його? Й до церкви Ярослав ходив з батьками, бабцею хоча б на Великдень? 
 
Дивлячись на фото "героя" в атмосфері нічного клубу, як чоловік, мимоволі сумніваюся, чи таким вже й нещасним було в нього життя? 
І взагалі- про згадуване згвалтування. Чи був, вибачте за каламбур, чи "був хлопчик"? Можливо, відбувся звичайний прикол, в якому наш "герой" із задоволенням зіграв свою роль?  
 
Впевнений на 99 %, що Ви жінка, і на 101% - що Ви маєте професійний досвід у цій сфері. Свою позицію Ви висловили чітко й переконливо. 
 
Дякую!