ШАНУЙМО СВОЮ СИМВОЛІКУ 
 
Здавна вже так повелося, що кожне місто та село шанують свій герб, адже він відображає їхню історію. Однак те, як ставляться до свого герба у нашому місті, дивує. Кілька років тому науковці історичного факультету нашого педуніверситету проводили археологічні дослідження біля костельної дзвіниці. Саме тоді старший науковий працівник музею „Дрогобиччина” Володимир Пограничний віднайшов у ній дерев’яні фрагменти герба Дрогобича кінця ХVІІІ ст. , основа якого – дев’ять топок солі – добре збереглася. Це стало своєрідною невеличкою сенсацією, оскільки цей герб вважався втраченим. Свого часу він увінчував дерев’яну пам’ятну таблицю, яка знаходиться у костелі і нині. Науковці історичного факультету були про це одразу ж поінформовані і, звісно ж, мали б вжити заходи для його консервації та подальшої передачі нашому музею. Та з якихось причин цього не сталося і фрагменти герба ще й нині знаходяться у дзвіниці, немов промовляючи: „Не забувайте…” 
На жаль, це не єдиний випадок зневаги нашого герба. Свого часу головний корпус педуніверситету (колишньої гімназії) на вул. І. Франка прикрашав гарно оздоблений картуш із символікою нашого міста – дев’ятьма топками (діжками) солі. Він прикрашає будівлю і нині, однак без символіки Дрогобича. З якихось причин вона була заліплена ще за радянської влади. Дивує те, що до сьогоднішнього дня герб міста на картуші не відновлений! Адміністрація університету не звертає на це уваги, у неї, мабуть, є справи значно важливіші. Що це – байдужість чи зневага?  
Якщо ми, нарешті, зрозуміємо, що неприпустимо зневажати своє, то, вірогідно, до нас будуть ставитися з більшою повагою, чого, на жаль, не можна сказати сьогодні.  
Всі ми прагнемо до Європи. У зв’язку з цим наведу приклад, як сусідній Перемишль шанує свій герб, на якому зображена ведмедиця. У центрі міста на площі Ринок встановлений оригінальний пам’ятник – ведмедиця з двома ведмежатами. Поруч, взимку, щорічно встановлюється аналогічний тимчасовий пам’ятник – корпуса ведмедів виконані з ялиці і прикрашені тисячами неонових ліхтариків, які світяться ввечері і вночі. Це виглядає досить оригінально, тож не дивно, що поруч часто можна побачити людей, які роблять світлини на пам’ять.  
На відміну від нас, європейці добре розуміють – без поваги до своєї історії жодна нація не процвітатиме. Тож робімо відповідні висновки і поважаймо своє минуле та свою символіку.  
Володимир Садовий