За два десятиліття незалежності ми остаточно показали себе як народ, схильний до тотального вдавання, тобто представлення себе кимось, ким насправді не є.Невігласи вдають з себе еліту, якою вони не є; корупціонери вдають із себе правоохоронців, якими не є; забобонні і атеїсти вдають із себе християн, якими вони не є. Така риса притаманна "вічно примітивним" народам.Легковажність неповнолітньої нації-Справді жалюгідне видовище.Ми незнаємо, що робити І, щоб згаяти час , збивається буча. Все це хаотичне і спонтанне. Придумали собі вислів "влада" наділили кучку людців цією привілегією іставимо виставу про бунт.А кого з нас по-справжньому обурює той факт, що так звана "влада" несоромлячись людей і телекамер, живуть і поводяться, як розбещені щ урі? Більшість з нас вдають, ніби це нормально, коли депутатики і мери папіки стають багатіями бо ми їм надали необмежений доступ до всенародного надбання, а бідними є ті, хто його створював.Навіть якщо і обурюємся всим цим , то зазвичай дуже робимо це вдавано.А можна це виправдати -здатністю до виживання з будь-яких обставин.Якщо припустити, що в майбутньому доведеться стати, наприклад , якоюсь західно-китайською провінцією, то ми, без сумніву, вивчимо китайську мову, приймемо їх релігію, заїдатитимося рисом, навіть на світ дивитимемось примружено, але при цьому , як завжди , переконливо вдаватимемо українців.Все висловлено через намоклі ноги та злість на крутелика з іномарки, що забризгав з ніг до голови. А щурі засіли в ратуші де чисто і тепло та сміються з вдаваної нами люті та погроз розплати.