як казав Іван Драпак , , най вас усіх Бог боронит в шпитали лежати, , а ще й в Дроґобичі Я там раз була , привезла дитину на перевязку, було це 5 років тому , а забути не можу по сей день. Сестрички не спішили зустріти , бо мали фляшку і закуску, а за 30хв прийшов доктор, хочете вірте хочете Ні, але теж був , , веселенький, , і пахло від него алкоголем, за те чемно вибачився і пояснив шо в них всіх обід . Звали доктора Віталій прізвише не можу пригадати , бо була в шоці від побаченого.Поломані на цей час вхідні двері, і немальовані вікна, складали враження що на Украіні тільки но закінчилась війна . А була я зі своїм чоловіком, який після побаченого, казав , , молися шоб з нами нічого тут не сталося, , і не міг спати цілий тиждень від побаченого. А те шо ми байдужі , як нація...Ну такі ми вже є. Немає в нас уряду, держави, але і відношення один до одного страхітливе. Треба і з себе починати, немає в нас медицини, старатися хоч як помогти один одному Але нажаль людські серця зачерствіли, задеревяніли, і напевне вже нічого з цим не поробиш