Особисто мені не подобається, коли ставлять пам'ятники. Нікому. Одні ставлять, інші нищать, руйнують, знову ставлять. І навіть тут, коли начебто мали б об'єднатися, виникають непорозуміння і чвари. Гроші ж йдуть із кишень людей. Людство мало би забути за пам'ятники. Бо ж не це головне. Робити дороги, дбати про розвиток медицини, освіти, культури, економіки, духовності... І про храми, котрі носимо в душі Розуму не буває без душі... Пам'ятники - це насправді відмивання грошей, це злодійство. Хто ж про них дбає? Хто з нас повиривав бур'яни коло пам'ятника Шевченку в Ясениці С ільній. Лопухи там щороку по пояс Шевченкові. Ніби йому там минало тринадцятий знову. А пам'ятник Франкові? Хто з нас просто прийде сюди запитати поради? Та ніхто і ніколи. Ото лише, коли якийсь сценарій треба виконати. Чому б не думати про любдей, дітей, не намагатися робити усе, щоб довкола все сяяло чистотою, любов'ю і радістю?Будуємо ракети, атомні бомби, грабуємо живе тіло Землі, будуємо пам'ятники, забруднюємо воду і кричимо, що ми патріоти. Лицарями мають бути усі живі. Щоб діти могли жити на цій планеті.