Автор підняв фундаментальну проблему нашого буття.  
Наші національні негаразди знаходяться не в площині політичних чи економічних невдач, а саме в духовності. 
 
У нас ніби-то є духовна ідеологічна парадигма заснована на християнських цінностях і традиціях, однак "де факто" вона не працює. Християнство для нас є формальною релігією. 
 
Тотальна деморалізація, бездуховність, байдужість, зневіра, які породжують інші соціальні проблеми сім'ї та особи, як наркоманія, алкоголізм, злодійство, хабарництво - звичайні риси нашого суспільства. А його відображення звичайно - це у тому числі і національна економіка та політика.  
 
 
До речі це не нова тема для українців. Про визначальність духовних християнських засад (особливо любові до ближнього) у будівництві української нації писали Володимир Мономах (Повчання Володимира Мономаха), М.Костомаров (Книга Буття українського народу), Іван Франко (Що таке Поступ), Андрей Шептицький (Як будувати рідну хату) і багато інших Отців української нації. Однак, як наші предки до них не дослухалися, так само і ми шануємо їх лише формально. Як і християни ми також здебільшого формальні.  
 
А то, що є ще люди "не от мира сего", які не пристосовані красти, обманювати, зневажати ближнього, якими, однак, керують вищі духовні мотиватори - то заради них це суспільство Всевишній ще тримає.  
 
Один чоловік визначив три святі сфери, які повинні функціонувати "не за правилами мира сего". Це ОСВІТА, яка має відношення до інтелекту і душі людини. Друге - це МЕДИЦИНА, що має відношення до створеного Богом фізичного тіла, який є Храмом Духа Святого. І третя сфера - ЦЕРКВА, яка має відношення до духовних засад людини. Але, проблема в тому, що у ці святі сфери - ОСВІТУ, МЕДИЦИНУ, ЦЕРКВУ проник бізнес.  
Наслідки "на лицо".  
 
Готовий до відкритої дискусії.