У таких місцях бути просто присутнім неможливо: душа живої людини здатна осягнути цю трагедію лише тоді, якщо сама пережила щось подібне у своєму житті. Я не про пам"ять: ті, що були вбивцями, могли й не бути ними (не виконавши наказу- вони самі стали б жертвами). Діти їхні ні при чім- в той час вони були, очевидно, ще або маленькими, або просто могли не знати про специфіку служби, та й час був такий, м"яко кажучи, не мирний. Радше за все, треба осягнути миролюбство десятиліть по тих часах, осягнути глибинно, а не просто як данину пам"яті (данину пам"яті по-справжньому віддають лише ті, хто там був- чи в ті часи, чи у недавні, чи навіть у теперішні). Пробачте, але весь час перебування на церемонії відкриття музею "Тюрма на Стрийській" не покидала думка: кати могли й не знати про те, за що катують своїх жертв, - поняття офіцерської честі часто зводиться і лише до ревного виконання своїх службових обов"язків (воно у мирний час також відрізняється від вирозуміння честі у час воєнний), і чисто матеріалізоване (тих самих своїх дітей їм також треба було годувати і сім"ї утримувати- та й це була їхня робота, а не просто особиста забаганка; справжність тогочасного було під силу осягнути лише втаємниченим у реальний стан справ- зрештою, так є завжди). Прости мені, Господи, але так само думалося і про те, що сама церемонія відкриття музею частково була абсолютно офіцієзованим заходом, свого роду піаром для почесників (мабуть, котрісь з них мусили там бути, бо цього вимагає їхній нинішній статус- посадовців різних рівнів, не більше). Це відчувається. Протистояння ідеологій, понапридумуваних, найчастіше, абсолютно далекими від народу його ж поводирями- завжди трагедія для націй! Краще б не було взагалі ніяких ідеологій- у земному повсякденні й без того вистачає клопоту. Але: поміж дощами, що з самого ранку шандарахкотять над Дрогобичем, оте сонячне проясніння небес (у час церемонії відкриття музею)- також багатозначне! Як і те, що упродовж всього заходу не прозвучало жодного прізвища людей, котрі безпосередньо (! ) доклалися до створення (облаштування) території новоствореного музею- лише пани панів похвалили! Ну, так: прості повмирають, а пани будуть самих себе і одні одних коронувати, забуваючи, що простих- таки в сотні разів більше і вони завжди сильніші навіть від одноразових підпанків! Та, аби не зсумбурювати всі теми в одну - то й крапка: це лише суб"єктивна думка- і, в ідеалі, ідеалу не існує. Меж не має лише самовдосконалення, та й то- тоді лише, якщо воно не має за мету самовдосконалення перетворити на нездорову спробу перевдосконалення мало не цілого всесвіту, у якому, очевидно, все- зовсім інакше! Бо у всього, що було, що є, і що буде- один автор: Творець. А їз землі ми дивимося, найчастіше, лише очима- на хмари, але чи бачимо душами- Небо?!