Звідки взяли, що цього вуханя хтось залишив чи зрадив, як пише автор, звідки такі висновки? Це вам сам вухань сказав? Може бути, що він проводжав свого господаря до електрички, а тепер скучає і виглядає. А господар виїхав на деякий час, чи то на заробітки, чи то у літню відпустку, чи то ще деінде. То що, він мав брати свого вуханя із собою? А може це собака якоїсь школярки, що поїхала у вуз поступати. Хто знає, варіантів може бути чимало. Ще не відомо, що так саме було, як п. Федчак собі надумав. І чого п. Федчак наганяє страху гуртами «бездомних, голодних і озлоблених собак». Я, наприклад, озлоблених не зустрічав. А голодних, звичайно, багато і не лише собак. І до чого ці недоречні «сентенції» п. Федчака «собака – тварина, але яким же треба бути звіром, щоб зрадити вірного друга», «… коли твій собака – друг, але погано, коли твій друг – собака», як і весь сюжет «висмоктаний з пальця».