Ну, відверто кажучи, поєднювати дві великих різниці (багато гріхів земних людей і національну гордість)- нонсенс. Нещодавно з Києва звучала ціла передача на цю тему, в якій (дослівно) прозвучала гіпотеза про те, що Шевченка, наприклад, зробила національним генієм Українців аж ніяк не Нація, а Сталін- за рознарядкою (кожній республіці тогочасного Союзу призначили свого національного генія; очевидно, тодішній клерк, наближений до Сталіна, таки й не чув нічого про того ж Франка, що й не дивина: у тогочасних клерків було так багато дво-три-класної освіченості, як у декотрих теперішніх клерків- самим собі понапридумуваних дипломів). Кожна нація відпочиває на геніях за їхнього життя, опісля ж- наввипередки заробляють на геніях гроші- і крапка. Ані один з великих вже не встане й не скаже: "Може б, і нам якісь гонорари дали?! ". Хіба ніхто не знає, як вмирали генії- жебраками?! Та й жили- також. Зате нині були б мільйонерами. А зась: в могилах вже, мабуть, їхні кісточки постліли давно, а пам"ятники їм усім- як німий докір і всечасному, і сучасному (та й майбутньому) шахер-махерству! Ну, так: і серед шахер-махерів також є генії своєї справи. Шкода лише, що справжні генії про це тоді навіть не здогадувалися, а тепер- й не заступляться за себе.