Досить дивно, що люди, які називають себе істориками складають і тиражують тексти-вихваляння, майже оди колишнім польським панам і намісникам дрогобицького краю. Причому це розтиражовано практично у всіх місцевих газетах. З якої рації нахлинула така любов до колишніх польських панів? А як це в’яжеться з бандерівських рухом, який виник майже у ті ж часи, коли возсідав у кріслі бургомістр Раймунд Ярош?  
Перелік цитат і нарізок з газет свідомо вибрано такий, де польські пани самовихваляють себе і свої діяння. Ось лише деякі з них. «Дрогобицький лікар Максиміліан Курцрок, який очолював у різний час дільниці бальнеології в Трускавці, опублікував цікаве інтерв’ю з бургомістром, про його життя та діяльність, під загальною назвою: «Я все здобував важкою працею…». Так само «важкою працею» його син Роман здобув ціле місто («Р. Ярош дарує Трускавець своєму синові Роману.»)  
Або ще автору стає млосно від того: «що кожного року в місті Дрогобичі поблизу пам'ятника А. Міцкевичу стояла спеціальна будка у якій від цього фонду волонтер роздавав кожному бідному по 1 злотому з рахунку Р. Яроша». Чи «історик» хоч поцікавився, скільки тих злотих було на рахунках у пана Яроша і звідки вони там взялись? Але далі виявляється «вдячна» ґмінна рада призначила «Р. Яроша президентом міста Дрогобича, надавши йому у якості подарунку земельний пляц по вул. Панській в Дрогобичі». Чи «історик» не розуміє, що всі ці «діяння» хваленого пана - це лише «кістки з панського столу», це власне складає суть панування.  
Нарешті автор, «підсумовуючи» від себе додає: «Численний аналіз пресового матеріалу сьогодні дозволяє констатувати що Раймунд Ярош був символом культурного процвітання "Триміста", невипадково громади Дрогобича, Трускавця та Борислава…». Чого так «старається» «історик», кому намагається прислужитись? Може в надії, що нинішні пани польські за це віддячать, вже зі свого столу?