всі ми , щирі, винуваті. що мовчки ковтаємо все, щоб не зробили казнокради. Це ми відсиджуємось дома боягузливо, коли треба йти виносити їх на кріслах з кабінетів та салонів їхніх танків. Наші предки безвольно гинули без спротиву голодною смертю в 33-му, коли втрачати, було вже нічого. Чи той ген страху помножений на байдужість керує нами і донині?Народ-проснись!