Далекий. 
Не плачуть вже заробітчани 
Бо нині ми всі маємо на мід. 
Лише чекаємо як день настане,  
Що на кордоні знімуть дріт. 
 
Не плаче жінка, що лишила діти,  
До дому повертається раз в рік. 
Виучити встигла їх, обути, вдіти. 
Та лиш пережива, щоб хтось неврік. 
 
І ми, вкраїнці, сильні люди,  
Повернулися б у рідний дім,  
Як хабарів давать не треба буде,  
Митникам, даішникам, вчителям, лікарям, паспортистам.ну тобто всім. 
 
 
До того, ще, коли не буде бідність,  
БагатоВікторність, і багатоЛеонідність,  
І ще коли потрапить в юшку 
''порхающий как петушок''титушко''''