А найбільше ми сі сподобало про ототово, як тотомуво джипінгасту в зад влупили. А що- йно єден раз? Та пріч єдного разу він сі навіть не вспів рослабити. То, напевно, коли приїхали ДАІшки- повіли му, аби сі так не вимахував своєм крутим задом, бо будут го за такий манор лупили каждий раз! Ну, та тому, аби сі так сильно не вимахував своєм (д)жипінгом, навіть, якщо він му таки коштував цалий маєток. А де мав гроші на маєтки і джипінги? Та бо крав, франца, а шо- хіба не так?! А ще пропоную на тім пляцу, де паде шпихлір, вибудувати еродрому, бодай би для гелікоптерів, бо то не є габаритне. А саму будівелю шпихліра облаштувати як диспетчерську отих вороплянів, бо, кажут, жи йно вступим до Європи- то вже джипінги будут не модні, але каждий єден буде мав свого урльоплана, аби на сусідні села літав за макаранами. Бо на танці й наліво ходєт пішки- так більша романтика. Та й попри ямиска мож обийти ногами- не так трісе, коли йдеш, а уявіт си, якби летів- то ям би не було ані одна, лиш самі дороги помежи них! А про капусту... Тогди, коли амперметор Нерон пішов на пензію (точно не на 800 гривень, а, якщо й на 800- то хіба що у єврах, бо ж- амперметор)- то страшно любив колупатиси на вгороді і пильнувати, як росте капуста. І казав, жи всьо там робив сам, і чхати хотів на ті всі змарновані роки у своєх керовницьких резиденціях!