Так, погоджуюсь з автором щодо повчальності та цінностінаведених прикладів інших держав, проте кожен народ має свій менталітет, свої певні притаманні тільки йому риси характеру та поведінки. 
Напревеликий жаль біда українського народу полягає в тому, що віками його погноблювали завойвники, які викорситовуючи ще древньо-римське правило "поділяй і володарюй" ділили Україну на схід і захід, рдних ласкали пряником інших батогом, населяли наші терени інородцями, а тапер, кажу словами першого президента "маємо те, що маємо". 
Я поважаю людей незалежно від їх національності, віри, кольру шкіри, проте, шановні, ви живете в Україні, то будьте добрі поважати її національні традиції, культуру, мову. 
Але як можна добитись такої поваги від інших національностй, коли етнічні українці не мають поваги до своєї мови, культури та тарадицій, візьмім таких перекінчиків як Шуффич, Бойко, Симоненко та їм подібних, які підкреслено розмовляють російською мовою, нехтуючи українською. 
Важко уявити собі, до етнічний українець будучи депуттатом російської думи виступає там українською мовою, його б засвистали, як колись не давали говорити академіку Сахарову. 
Проте наша Верхвона Зрада терпить насилля російської мови, наш президент без дозволу з Москви нге може прийняти самсотійно жодного важливого рішення. 
Тому маємо такий стан речей в нашій державі, до якого кожен з нас повинен бути нетерпимим і робити усе можливе щоб змінити ситуацію.