Колись один, на той час- вже поважний, пан сказав: "Ну чого ти такий дивний: так тобі серце болить за Україну- дай си на стрим, вони самі між собою там розберуться". Розбираються- вони, а терплять- люди. Аби не було що ділити- треба, напевно, повідбирати те, що не можуть поділити. Але, нащо ділити ефемерне, якщо ніщо не вічне і все довкола- тлінне і скороминуще?!Хіба таємниця, що жоден біль-менш рівневий керівник не живе за рахунок зарплати, бо мусить мати якийсь бізнес- то коли у нього є час займатися повноцінно державними справами, якщо треба пхнути бізнес?! Але, ще нюанс: що може державно пхнути керівник, якщо, наприклад, його державна зарплата- якихось 3-5 тисяч?! А витрати, навіть- на просто так?! Про те, як виживає решта, простого, народу, важко уявити навіть на позолоченому унітазику. То продайте: раптом він- зі справжнього золота- відчуйте ефект для бюджету. Прошу пардону, бо у мене й такого нема. Але що з його позолочености, якщо в нього ...руть? От і здогадайся: чи то гроші не пахнуть, а чи золото- тхне?..